Наркоманія – зло

Наркоманія в світі

Світ наркоманів сьогодні наблизився до кожного з нас. Все частіше ми говоримо про них, все частіше зустрічаємо, читаємо в пресі, чуємо про трагедії, що сталися в сім'ях знайомих, виною яких стали наркотики. Особливе занепокоєння викликає той факт, що у наркоманії - "молоде обличчя". Основне число людей, що споживають наркотики, зараз становить підростаюче покоління - молоді люди у віці від 14 до 30 років.
Наркотики - не просто речовини, що наносять шкоду здоров'ю. Вони стрімко і незворотньо руйнують організм, і особистість людини. Споживання наркотиків, ставши частиною молодіжного дозвілля, захоплень, захоплює все нові клуби, дискотеки, навчальні заклади, двори.
Рішення проблеми наркоманії в цілому сьогодні стає однією з важливих задач суспільства. І хоча зараз вже використовується чимало медикаментозних програм позбавлення від наркотичної залежності, це не вирішує цілого ряду проблем зовсім не медичного, а соціального характеру, актуальність яких зростає з кожним днем.
Новим та актуальним напрямком в наркологічній службі є розвиток програм профілактики СНІДу серед споживачів наркотиків. Сьогодні в рамках наркологічної служби міста вже розгорнуті програми профілактики поширення ВІЛ-інфекції серед споживачів внутрішньовенних наркотиків. Найбільш актуальними на даний момент є заходи з інформаційного забезпечення робіт з профілактики ВІЛ-інфекції (видання листівок, буклетів, брошур, кампанія в засобах масової інформації).

Що таке наркоманія?

Наркоманією називається група захворювань, які проявляються потягом до постійного прийому в зростаючих кількостях наркотичних засобів внаслідок стійкої психічної та фізичної залежності від них з розвитком абстиненції (синдрому відміни) у разі припинення їх прийому. Основними характеристиками наркоманії є придбана в результаті зловживання наркотичним засобом змінена реактивність до нього, що виражається в патологічному пристрасті (потяг) до наркотику, змінена сприйнятливість, зміна початкового дії наркотика на організм, виникнення абстинентного синдрому слідом за припиненням вживання наркотичного засобу. У нашій країні до наркоманії відносятьпатологічна пристрасть до речовин, які згідно зі списком Постійного комітету з контролю наркотиків, затвердженим МОЗ СРСР (РФ), віднесені до наркотичних засобів.
Термін "наркоманія" визначається не стільки з клінічних позицій, скільки з медико-юридичних та соціальних і застосовується тільки з урахуванням хворобливих патологічнихстанів, які викликаються зловживанням відповідними речовинами або лікарськими засобами. Таке застосування цього терміна викликало необхідність введення в термінологію клінічного визначення зловживання відповідними речовинами або лікарськими засобами, не визнаними законом наркотичними, додаткового поняття"токсикоманія"
На території РФ застосовується уніфікований термін "наркоманія" для позначення хворобливого стану, викликаного вживанням наркотичних засобів. Таким чином, до наркоманії відносяться тільки ті випадки немедичного споживання речовини або лікарських засобів, які в установленому порядку віднесені до наркотичних засобів.
З клінічних позицій як наркоманії, так і токсикоманії патогенетично досить схожі. Єдиної платформою для визначення наркоманії є лише той факт, що хворобливий стан виникло у зв'язку зі споживанням наркотичних речовин або лікарських засобів, а токсикоманія розвинулася як результат споживання лікарського засобу або іншої речовини, не віднесеного до наркотичних. В іншому ж клінічна картина тієї чи іншої форми наркоманії залежить від особливостей наркотичної речовини, що є предметом зловживання. Так, добре відомо, наскільки своєрідно протікає морфіну наркоманія на відміну від кокаїнової наркоманії. Виходячи з цих позицій не випадково для характеристики хворобливих станів, пов'язаних зі зловживанням наркотичними засобами, використовується термін у множині ("наркоманії") і в кожному випадку, для кожної форми наркоманії використовується прикметник, що характеризує той чи інший вид наркоманії: морфіну наркоманія
(морфінізм ), кокаїнова наркоманія, гашишной та ін.

Наркоманію можна перемогти, але лікувати треба і суспільство

У кожної хвороби є своя причина. У серцево-судинних - стреси, у онкологічних захворювань - погана екологія, у наркоманії - бездуховність суспільства. Наркоманія - крайня форма духовної кризи особистості.
Наркоманія розквітає, коли старі цінності мертві, а нові ще не створені. У Росії немає національної ідеї, моделі майбутнього. Крім соціальних причин є причини особистісні. Це хвороба недолюбленими дітей, тих, у кого хитка психіка, немає душевних орієнтирів. Дитину недолюбили, не оцінили таким, яким він є, і в душі поселяються страждання і біль. Наркотики стають знеболюючим засобом.
Чи можна вилікувати наркомана? Якщо розглядати результати лікування з позиції грипу чи ангіни, то ні. Але це хвороба. Така ж, як і інші. Її можна порівняти з цукровим діабетом. Хворий на діабет - людина, яка влаштований не так, як усі. Але він залишається повноцінним і здоровим, якщо не їсть солодкого. Лікувати наркоманію повинна команда лікарів-наркологів, психіатрів, психотерапевтів, психологів та соціальних працівників.
Існують різні методики лікування, але працюють тільки духовно орієнтовані програми. Мова йде не про те, щоб ставити свічки в церкві, а про внутрішню духовності людини. Це усвідомлення і розуміння цілісності світу і свого місця в ньому, прийняття себе і відповідальності за свої вчинки. Тоді проходить страх і приходить впевненість і радість життя.
Зараз у всіх розвинених країнах зростання наркоманії зупинений. Зупинений завдяки тому, що всі сили і кошти спрямовано на профілактику серед здорових і на лікування хворих. Профілактичну роботу потрібно починати з дитячого саду. Необхідна велика робота в школах, з батьками. В Америці за душі дітей йде боротьба мало не з пелюшок: в ігровій формі в дитячих садах, за допомогою мультиплікації. Робота з дітьми не повинна носити характер лекцій, які викликають у них тільки скепсис. Це повинні бути довірчі бесіди партнерів. Потрібно організовувати дозвілля молоді, гуртки, секції, студії повинні стати доступні всім дітям. Необхідно ще в школі виявляти групи ризику.
Для боротьби з наркоманією повинні об'єднатися всі позитивні суспільні сили - духовенство, держава, освіта. Поки що цим займаються лікарі та міліція. Силовими методами проблеми не вирішити. Програма повинна працювати не на процес, а на результат.
Наркоманія - страшне соціальне зло, ворог, з яким ми повинні боротися всім світом. Особливу тривогу викликає зростання кількості наркозалежних серед жінок, дітей, підлітків. Це удар, спрямований в наше майбутнє.
У наркотиків, бездоглядності, дитячої та підліткової злочинності є альтернатива. Це мистецтво і спорт, це краса і світ, це здоровий спосіб життя.
Діти гідні того, щоб жити яскравою, насиченою, здоровим життям на території, вільної від наркотиків. За це варто боротися.

§ 4. Відповідальність за злочини, вчинені в стані сп'яніння
1. Пияцтво, наркоманія, токсикоманія є тим соціальним злом, що прямо пов'язане зі злочинністю. Кримінологічні дослідження показують, що під впливом пияцтва вчиняються 40^45 відсотків усіх злочинів, а такі тяжкі злочини, як вбивство, тяжкі тілесні ушкодження, хуліганство, грабежі і розбої, в 70-80 відсотках випадків вчиняються у стані сп'яніння (так званого фізіологічного сп'яніння).
Звичайно, ступінь сп'яніння при скоєнні злочинів буває різною. Нерідко особи, що вчинили злочини у стані сильного сп'яніння, посилаються на те, що зовсім не пам'ятають, як вчинили злочин і чим були зумовлені їхні дії. Зловживання спиртними напоями, як і наркотичними чи іншими одурманюючими речовинами, і справді знижує самоконтроль людини, розвиває моральну нестійкість, корисливі й агресивні мотиви, у неї з'являється нерозбірливість у виборі засобів для досягнення різних антисоціальних цілей. Мозок людини, отруєний такими речовинами, завжди дає негативні збої у своїй діяльності.
У зв'язку з цим і виникає питання про осудність або неосудність особи, яка вчинила злочин у стані алкогольного, наркотичного чи психотропного сп'яніння, і про правомірність її притягнення до кримінальної відповідальності.
2. У статті 21 це питання вирішене однозначно: "Особа, яка вчинила злочин у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відповідальності". Таким чином, за загальним правилом, стан сп'яніння незалежно від його ступеня не звільняє особу від кримінальної відповідальності. Така позиція закону має принципово важливе значення для профілактики і попередження злочинів, що вчиняються у стані сп'яніння.
Цей висновок ґрунтується на тому, що при звичайному фізіологічному сп'янінні відсутній медичний критерій - психічне захворювання, а тому немає підстави для визнання особи неосудною. При фізіологічному сп'янінні не настають ті істотні зміни в психічному стані особи, які характерні для психічного захворювання. Необхідно враховувати й те, що такі особи добровільно доводять себе до стану сп'яніння, усвідомлюючи негативний вплив на свою поведінку спиртних напоїв, наркотиків чи інших одурманюючих речовин. Вони передбачають характер своєї можливої негативної поведінки внаслідок стану сп'яніння і можливі її суспільно небезпечні наслідки. Практика свідчить про те, що навіть у стані глибокого фізіологічного сп'яніння особа не втрачає повною мірою здатності усвідомлювати характер вчинюваних дій і керувати ними.
Інший підхід до рішення розглянутого питання привів би до необґрунтованого звільнення від кримінальної відповідальності багатьох осіб, що вчинили тяжкі, особливо тяжкі злочини. Так, наприклад, не можна було б притягти до кримінальної відповідальності водія автотранспорту, який, перебуваючи у стані сильного алкогольного сп'яніння, скоїв автоаварію, внаслідок якої загинули люди.
Отже, при скоєнні злочинів у стані фізіологічного сп'яніння відсутній не тільки медичний, але і юридичний критерій неосудності. Більш того, в таких випадках осудність особи настільки очевидна, що немає необхідності навіть призначати судово-психіатричну експертизу. 3. У судовій практиці, хоча й рідко, проте зустрічаються випадки, коли на грунті хронічного алкоголізму виникають тяжкі психічні захворювання - біла гарячка, алкогольний галлюциноз та ін. Під впливом таких захворювань особа може вчинити суспільно небезпечне діяння в стані, коли вона не усвідомлює своїх дій (бездіяльності) або не може керувати ними. У цих випадках на підставі ч. 2 ст. 19 особа визнається неосудною і не підлягає кримінальній відповідальності.
Таке захворювання може виникнути не тільки у злісних алкоголіків, але і в тих, хто не страждає на алкоголізм. У практиці зустрічаються випадки, коли під впливом різних несприятливих обставин - фізичного чи психічного виснаження, нервових перевантажень та інших несприятливих обставин, навіть при незначному вживанні алкоголю і наркотиків настають такі серйозні розлади психіки (так зване патологічне сп'яніння), коли особа не усвідомлює своїх дій (бездіяльності) або не може керувати ними. Такі особи з урахування судово-психіатричної експертизи визнаються неосудними.
З огляду на підвищену небезпечність осіб, що вчинюють злочини у стані сп'яніння, у п. 13 ст. 67 ця обставина при призначенні покарання визнається такою, яка обтяжує провину. Але залежно від характеру вчиненого злочину суд має право і не визнавати цю обставину такою, яка обтяжує провину (ч. 2 ст. 67). Це, наприклад, випадки, коли вчинення злочину ніяк не пов'язане зі станом сп'яніння або коли неповнолітній, який раніше не вживав спиртних напоїв, під впливом дорослих довів себе до стану сп'яніння і в такому стані вчинив, наприклад, хуліганство.
У всіх випадках, коли суд не визнає стан сп'яніння обставиною, яка обтяжує провину, він повинен у вироці вказати мотиви свого рішення.

Опубліковано on Бер 5th, 2012 and filed under Різне, Суспільство. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0. You can leave a response by filling following comment form or trackback to this entry from your site

Залишити коментар

Слідкуй за нами в соц. мережах!

Якщо цікавить студентство цього вузу – став like! :)