“Трускавка” або дещо про закордонну практику на полуниці

Цього літа  мені випала можливість скористатися програмою Karl`s Hof. Подаючи документи я навіть не мала конкретного уявлення,  що це за міжнародна практика. В голові було безліч запитань: Як? Куди? На скільки? Кожний опитаний мною студент, розповідав свою історію, і в кожного вона була різною. Практика в Німеччині, обросла міфологічними казками … чого я тільки не чула!

Довго вагалася, але документи подала і на мій подив – пройшла.

Як відомо, студенти потрапляють до одного із двох фермерів Німеччини, котрі  займаються вирощуванням полуниці. Мовою студентів – до «Батька», або до «Сина». Я ж потрапила на ферму Warnsdorf, тобто до «Батька».  Перше шокуюче враження справив на мене будинок в якому ми проживали.  Невеличкі кімнати, розраховані на 2 особи, з голими стінами і повністю пропитанні сирістю. Було дійсно жахливо жити в таких умовах, але потім, коли розпочалася робота, то ці «апартаменти» були нам як рідний дім, до якого хочеться як найскоріше вернутися.  Охрещений нами барак, перетворився в дім проживання людей «Х», в якому  лунав  сміх, сльози, зустрічі, співи до рання та всі інші незабутні моменти. Друге жахливе враження, це – погода. Майже весь час було холодно, сіро, сиро, дощ і лише інколи сонячне проміння нас пригрівало. Найсумніше, що при таких умовах робота йде далі. Не важливо що робиться на дворі, ти повинен працювати! Один із таких днів я запам’ятала найкраще. Той робочий день (а він в нас в середньому тривав з 4:30 до 14:00) лив дощ, чергуючись з градом. Земля вже мало нагадувала тверду матерію, скоріш болото, де замість свиней, люди. Руки замерзали і боліли від царапин, що наносило листя полуниці. Навіть захисний одяг (резиновий) не рятував тіло від промокання. В результаті, половина студентів захворіла.

Але не все в цьому житті і, зокрема, в цій практиці складається з негативних моментів. Є звичайно і позитивні які гріють пам'ять незабутніми спогадами. Серед плюсів цієї подорожі я би виділила наступні:

По-перше, Можливість неординарно провести своє літо. По – друге, побачити нову країну (можливо і не одну) яка докорінно відрізняється від України. По – третє, нові друзі. На цьому пункті зупинюсь детальніше, оскільки ці «нові» друзі, були єдиною опорою і підтримкою, коли хотілося все закинути та повернутися додому. Кожний з них особливий, кожний зі своєю не звичайною життєвою позицією, захопленнями, переконаннями, цікавий співрозмовник і просто той, про якого пишуть «Бути другом – це вміти сприймати іншого у хвилини радості і в хвилини смутку й зуміти розділити їх із ним». Завдяки одному із них (з котрим і познайомилась на грядці) я і пишу цю статтю. По четверте, заробити гроші. Напевно це першочерговий і найголовніший плюс, кожного студента. По – п’яте, враження. Їх було просто безліч!

Особисто я задоволена від літа 2011р. і запам’ятаю його навічно.

На кінець хочеться додати, що кожний, хто скористався такою програмою має свою історію яка, можливо, докорінно відрізняється від моєї.  Але це моя правда, про те, як там було насправді … в Німеччині.

P.S. Якщо є можливість – скористайся!

Оля Таценко
студентка Юридичного фак-ту

Опубліковано on Лют 8th, 2012 and filed under Різне. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0. You can leave a response by filling following comment form or trackback to this entry from your site

Залишити коментар

Слідкуй за нами в соц. мережах!

Якщо цікавить студентство цього вузу – став like! :)