Нас зустрічав древній Ніжин!

Спільне засідання Соціального центру Студентської організації НУБіП України та жіночого клубу «Гармонія» щодо співпраці точно не пройшло дарма. І вже маємо перший результат – спільну екскурсійну просвітницьку поїздку Соціального центру разом з Тетяною Федорівною Мельничук, доцентом кафедри культурології, Рідей Наталією Михайлівною, деканом факультету екології і сталого розвитку, Ковальчук Тамарою Іванівною, старшим викладачем кафедри культурології.

А куди ж їхати? Туди, де тебе завжди приймуть з щирою душею, туди , де відчуватимеш себе як вдома. Звісно у відокремлений підрозділ НУБіП України, а саме в Ніжинський агротехнічний інститут. До того ж маленькому містечку Ніжин є чим пишатися. В цьому ми переконалися самі. Цікаво? То ж слухайте.

Тільки-но ми вийшли з автобусу (за який окрема вдячність адміністрації університету) нас зустрічали дівчата з квітами і хлібом-сіллю. А разом з ними директор Ніжинського агротехнічного інститут Василь Степанович Лукач та його заступники Лариса Павлівна Распутня (з гуманітарної освіти, виховання та міжнародних зв’язків) та Світлана Вікторівна Толочко (з навчальної роботи). «Такий вже звичай хліборобський, як гості завітають у наш край, на рушнику барвистім їм підносим наш запашний вкраїнський коровай» - цими словами нас привітав древній Ніжин.

 

І ось ми вже сидимо і слухаємо виступ директора інституту, де основна увага була приділена студентському життю, досягненням та перспективам розвитку студентської громади. Студентська організація в свою чергу теж не могла приїхати в гості з порожніми руками. Голова Студентської організації Ігор Дмитренко нагородив Василя Степановича Подякою за вагомий особистий внесок у розвиток молодіжного руху НУБіП України.

Звичайно не менш раді нашому приїзду були наші колеги – Студентська рада Ніжинського агротехнічного інституту, на чолі з Юлею Бережняк та студентське профбюро, голова – Наталія Вікторівна Бондаренко. Вони те ж розповіли про основні напрями своєї діяльності, співпрацю зі Студентською організацією та своє бачення подальшої роботи.

Закінчився цей імпровізований круглий стіл кавою-брейк, яка надала нам сил для екскурсії, що була попереду. А була вона надзвичайно насиченою.

І так… Перший музей. Музей ім. М.Гоголя. У 1821 році у стінах Гімназії вищих наук князя Безбородька (нині – Ніжинський державний університет ім. М.Гоголя) з'явився невисокий, хворобливого вигляду, трохи сором'язливий юнак - Микола Гоголь-Яновський, якому через кілька десятиліть судилося стати великим письменником. Сім років свого життя (з 1821 по 1828 pp.) Микола Гоголь присвятив Ніжи¬ну та Гімназії.
До речі, ще один цікавий факт про Ніжин і Гоголя. В одному із колишніх Ніжинських передмість – Магерках – розташована старовинна Хрестовоздвиженська церква. За часів Миколи Гоголя саме в Магерках проходили найвеселіші вечорниці і жили найкрасивіші дівчата. На одній із таких молодіжних гулянок майбутній класик і почув страшну історію, яка лягла в основу його повісті „Вій”.

Наступна наша зупинка – картинна галерея при Ніжинському державному університеті, у трьох залах якої представлений живопис різних епох.

Один із залів презентує живопис XX століття і присвячений творчості народного художника СРСР, лауреата Державної премії ім. Т.Г. Шевченка Сергія Федоровича Шишка.

У двох наступних залах знаходяться картини, що знайомлять відвідувачів із західноєвропейським живописом епохи Ренесансу та XVII ст. та російським живописом XIX ст. Тут можна познайомитися з оригіналами й авторськими копіями художників флорентійської школи, творчою манерою Рубенса, Ван-Дейка, Рафаеля Санті, Мікеланджело Буонарроті, Гвідо Рені, Гверчино, Караваджіо, Міньяра, а також К. Брюллова, А. Мокрицького, О. Ківшенка, Ю. Феддер-са та багатьох інших знаних майстрів пензля, чиї імена прикрашають історію вітчизняного та зарубіжного живопису.

Йдемо далі… Ніжин – місто з величезною кількістю церков. Існує повіря, що, якщо наступить кінець світу, то на Україні врятується три міста - Київ, Ніжин і Почаїв. За легендою церков у Ніжині налічувалося 40 штук, і розташовані вони були у формі хреста. І центром цього хреста були Миколаївський собор (збудований у 1668 році) і церква Всіх святих, в якій ми і побували. Зустрічав нашу делегацію настоятель храму – отець Сергій. До нашого приїзду були готові, тому зустріли нас іконою Божої матері, що мироточила, до якої бажаючі мали змогу прикластися. Всередині храм оздоблений небувалої краси іконостасом, виготовлений місцевим майстром.

 

Ще один цікавий і незвичайний музей – музей «Ніжинська поштова станція», оскільки Ніжин в давнину було торговим містом, що знаходилося на перетині торгових шляхів. У теперішній час у музеї експонується понад 500 предметів, так чи інакше пов'язаних із розвитком поштової справи у Ніжині та на території України в цілому.

Гордість Ніжинського музейного комплексу – Музей рідкісної книги, який привітно зустрів нас. У двох невеликих залах представлено понад 11 800 експонатів.

Гордістю бібліотеки є унікальні колекції європейських видань першої половини ХVІ ст.. Серед експонатів Музею є й книга-рекордсмен — запрестольне Євангеліє 1689 року з Ніжинського Благовіщенського монастиря, подарунок рідного брата С. Яворського — Федора. Це величезна книга, що важить майже 18 кілограмів, деякі сторінки цього унікального видання від руки розфарбовані кольоровими фарбами, заголовки — визолочені. Ніжинський Музей рідкісної книги імені Г. П. Васильківського подеколи називають «Музеєм двох Президентів», оскільки у книзі почесних відвідувачів залишили свої автографи два Президенти – України Віктор Ющенко та Греції Каролос Папуліас, які відвідали музейний заклад відповідно 2002 та 2008 року.

І останній музей – виставка присвячена 100-річчю від дня народження Марка Наумовича Бернеса (1911–1969), російського актора та співака, народного артиста РРФСР. Ми дізналися про цікаві факти його біографії та послухали неперевершені «Журавлі».

Ось і закінчилася наша екскурсійна програма. Залишилося пообідати і гайда додому. Та і тут не обійшлося без сюрпризів. Обід чекав нас у лісі. Але яким було наше здивування, коли приїхавши в ліс, побачили як нас зустрічали директор інститут Василь Степанович Лукач зі своїми помічниками, які накрили справжній святковий стіл, змісили знову повірити в дива. Закінчився обід, як в справжній українській родині, українськими піснями, які об’єднали всіх присутніх, незалежно від статусу.

Але.. Час однаково суворий з усіма. То ж і ми мали прощатися і вирушати додому. Але емоції від незабутньо проведеного дня залишаться в нашій пам’яті надовго. І пам’ятаймо одне – це лише початок співпраці. Продовження слідує…

Галина Македон 

Опубліковано on Жов 26th, 2011 and filed under Новини ВП, Суспільство. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0. You can leave a response by filling following comment form or trackback to this entry from your site

Залишити коментар

Слідкуй за нами в соц. мережах!

Якщо цікавить студентство цього вузу – став like! :)